Офтальмогерпес - причини та наслідки

Офтальмогерпес — одне з захворювань, що викликається вірусом простого герпесу 1 типу (ВПГ-1). Воно стрімко набуває соціального значення, оскільки часто призводить до односторонньої сліпоти.

Вірус герпесу - це крихітна структура, що складається, на відміну від бактерій (є парний набір нуклеїнових кислот ДНК і РНК), тільки з однієї молекули нуклеїнової кислоти (ДНК), укладеного в кілька оболонок. Для того, щоб відродитися, вірусу неодмінно потрібно знайти половину РНК для подальшого розмноження. І він знаходить цю пару в ядрах клітин епідермісу нашого організму. 
 
Як поширюється вірус організмом?
 
Проникаючи всередину клітини вірус руйнує її ядро   за допомогою особливих ферментів. Після вбудовування змушує клітину відтворювати вірусні частинки. Далі, знову вірусні клони-двійники поспішають до інших здорових клітин, проникають в них і тим самим захоплюють сусідні тканини. На шкірі або слизових це проявляється у вигляді згрупованих бульбашкових висипань, характерних для герпесу. 
 
Чому ми можемо бути переносниками герпесу?

Поширення інфекції зупиняє імунна система, завдяки якій мобілізуються сили організму. В боротьбу вступають лейкоцити клітини імунної системи людини, що відповідають за захист організму. Ми можемо спостерігати відображення цих дій на практиці. З виразки бульбашок утворюються виразки, які після 1-2 тижнів гояться, потім покриваються скоринкою і відпадають. Було б набагато краще, якби герпес на цьому свою «роботу» закінчив. Але він не такий простий. Вірус залишається «сидіти» тихенько в скупченнях нервових клітин поблизу спинного мозку або стовбура головного мозку і чекає зручний момент, коли можна буде знову вести пошук бажаної нуклеїнової кислоти. 

Цікаво!
Постійним господарем вірусу простого герпесу є людина. Чутливі до нього також і певні тварини — мавпи, собаки, лисиці, ховрахи, голуби, гуси, кролі та морські свинки. Всі ці тварини особливо чутливі до вірусу в молодому віці. Проте герпесвірус не здатний вражати коней, кіз, курей та жаб.

 Чому вірус знову проявляє себе?

 До тих пір, поки імунітет людини на високому рівні, вірус залишається на місці.Лейкоцити виробляють антитіла, які нейтралізують його. Людина не хворіє, а вважається носієм вірусу, це можна виявити за змістом антитіл в крові. Як тільки захисні механізми організму людини слабшають, збудники прямують до улюблених місць і починають руйнувати клітини. Цей процес називається рецидив. 
 
У випадку тяжких розладів в захисній системі організму, які трапляються в результаті складних операцій (радіотерапія онкозахворювань, пересадка органів), при синдромах хронічної втоми, застосуванні імунодепресантів і інших імунодефіцитних станах, відбувається ситуація, коли антитіла вже не здатні протистояти вірусу, і він поширюється по всьому тілу. У ролі «союзника» герпесу в зниженні захисних сил організму на першому місці може бути стрес. Потужність відомих типів вірусів в даний час збільшується включенням в процес інших, менш поширених представників герпесвірусних: вірус Епштейна-Барр, цитомегаловірус та інших споріднених ВПГ шкідників. 
 
Як герпес вражає очі ?

Один з важких наслідків вірусної інфекції герпес на очах. Офтальмогерпес - захворювання, що стало однією з провідних причин інвалідизуючих помутнінь рогівки ока. З вірусом простого герпесу пов'язано 66,6% усіх випадків патології рогівки, 55% її виразкових поразок, і більше 60% сліпоти рогівки. В даний час герпетичні кератити широко поширені і через схильність до рецидивів (50 80% випадків), труднощі в лікуванні і важких наслідків.
 
Основними шляхами проникнення вірусу герпесу в око слід вважати екзогенний (через епітелій та нервові закінчення кон’юнктиви та рогівки) та ендогенний (гематогенний шлях або проникнення вірусу по чутливих, рухливих нервах). Також доведено, що ВПГ може латентно перебувати в кон’юнктиві, рогівці, слізній залозі.
Найулюбленішим місцем ВПГ є рогівка. Цей факт можна пояснити:
великою кількістю нервових закінчень у рогівці;
наявністю епітеліальних клітин та кератоцитів;
низький рівень місцевого імунітету через відсутність судин.

Методи дослідження:

Найбільш широко застосовуються у діагностиці офтальмогерпесу прямі та непрямі варіанти методу флюоресціюючих антитіл (МФА) та імуноферментного аналізу (ІФА). Ефективність першого методу складає 60–70 % при поверхневих і 40–50 % при глибоких формах герпетичного кератиту.  Чутливість прямого та непрямого методів різна — перший менш чутливий, але простіший в постановці, а другий більш чутливий.

Імуноферментний аналіз використовується для визначення IgM і IgG до вірусу герпесу. Виявлення IgM частіше свідчить про активність запального процесу. Натомість збільшення титру IgG не завжди свідчить на користь захворювання, оскільки може відображати розвиток нормального імунної відповіді, що забезпечує противірусний захист.

Високоінформативним сучасним методом виявлення збудників інфекцій, у тому числі вірусних, є полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР), що дозволяє виявити ДНК вірусу в слізної рідини, камерній волозі, склоподібному тілі, тканинах ока, зокрема в рогівці. Можливість похибки методу мінімальна, адже діагностика проводиться прицільно на ДНК вірусу герпесу. ПЛР — найдорожчий метод діагностики, проте він найбільш швидкий, точний і надійний при герпетичній інфекції завдяки високій специфічності і чутливості.

Культуральний метод. Вірус можна виділити на ембріональних культурах клітин: людська нирка, фібробласти людини, або курки. Але на сучасному етапі метод є досить трудомістким, витратним і тривалим у виконанні, тому в діагностичній практиці сьогодні практично не застосовується.

Серед внутрішньошкірних проб можна застосовувати пробу з протигерпетичною вакциною та осередкову алергічну пробу з протигерпетичною вакциною. Проте свою популярність та діагностичну цінність ці методи не отримали.

Арсенал методів лабораторної діагностики герпетичної інфекції є досить великим. Одні втрачають свою діагностичну значимість, натомість з’являються інші, новіші методи. Варто пам’ятати, що діагноз герпетичних захворювань очей має встановлюватися не завдяки клінічній картині захворювання, а при участі лабораторних методів дослідження, що мають базуватися на комплексному використанні високочутливих і специфічних методів.

Таким чином, у діагностиці та лікуванні герпетичних захворювань очей мають тісно співпрацювати клініцисти з лабораторними спеціалістами. Саме завдяки
такому тандему можливо досягти подолання цієї інфекції і поліпшення здоров’я населення.